Кожен, хто бачив фотографії з розслідувань на хутрових фермах, прекрасно знає, звідки береться хутро та якою ціною для тварин воно виробляється. Ми також знаємо, як виглядає кінцевий продукт — чи то хутряна куртка, чи помпон на шапці, чи навіть накладні вії. Але звідки воно береться? У цьому матеріалі ми розглянемо всі етапи виробництва хутряного одягу.
● Хутро не росте на деревах
З цим погодяться всі — хутро виробляють з убитої тварини, утриманої в жахливих умовах на фермі. Проте все ще є люди, які або не зважають на походження помпона на шапці, або вважають за норму існування хутрових ферм.
Однак достатньо подивитися фільм чи матеріали, опубліковані нашою організацією, щоб дізнатися, які умови на хутрових фермах. Про те, що ферми не можуть забезпечити хороших умов для диких тварин, таких як лисиці, норки свідчить випадок Німеччини, де після запровадження вищих стандартів добробуту, ферми закрились, оскільки виробництво хутра перестало бути прибутковим.
Не слід також забувати про забруднення навколишнього середовища. Тварини, вирощені на промислових фермах, виробляють велику кількість гною, що забруднює навколишні водойми. Дослідження, проведені в Новій Шотландії, показали, що хутрові ферми найбільший фактор, що погіршує якість води в місцевих озерах.
● Виробництво хутра передбачає вбивство тварини
Навіть якщо хутрові тварини були виведені в ідеальних умовах (хоч цього не можна забезпечити на фермах), вбивство лисиці чи норки лише для того, щоб отримати її шерсть, здається морально сумнівним актом, особливо з огляду на розвиток технологій та доступу до якісних замінників. Ми б не вбили собаку чи кота заради хутра, чи не так? Тим часом лисиць, вирощених для шерсті, вбивають струмом, приклавши електроди до заднього проходу і рота, а норок газують.
Після того, як шкіра з тварини зняли, хутро також необхідно належним чином виправити. Для цього використовується багато різних речовин: солі алюмінію, формальдегід, хром, кислоти, кальциновану соду, знежирювачі, а також відбілювачі, барвники та тонери (для фарбованого хутра).
Виробники хутра стверджують, що їхня продукція «натуральна» і що вона виробляється екологічно стійким способом, але це суперечить висновку Світового банку, який відніс обробку хутра до п’яти найгірших чинників, що призводять до забруднення отруйними металами. Це виробництво шкідливе і для людини – дослідження показують, що чим більше працівники хутрових виробництв піддаються впливу пилу, що утворюється під час процесу, тим більше зростає ризик порушення функції легенів. Є й також дослідження, які вказують на можливу присутність у кінцевому продукті шкідливих речовин у концентраціях, що перевищують допустимі норми, що потенційно може завдати шкоди здоров’ю людей, які носять хутро.
Наступні кроки після хімічної обробки — це змащення внутрішньої частини хутра жиром для пом’якшення, а потім видалення зайвого жиру. Жир може бути рослинним, але також використовується ланолін, одержаний з овечої вовни, що означає, що виробництво хутра може бути пов’язане зі стражданнями ще більшої кількості тварин.
Часто відбуваються додаткові процеси, такі як, наприклад «підщипування», які передбачають видалення частини волосся верхнього шару, щоб зробити хутро світлішим. Після всіх цих обробок хутро йде на пошиття.
● Кінцевий результат
Кінцевим продуктом є шуба, але набагато частіше непомітна обробка капюшона, помпон або хутряний брелок. За кожним із цих аксесуарів — історія страждань тварин та забруднення навколишнього середовища. Від життя тварин на фермі до готового продукту в магазині хутро має пройти довгий шлях, кожен крок передбачає екологічні витрати. Тим часом розвиток технологій стирає відмінності між натуральним хутром та синтетичним, а поява нових видів матеріалів, таких як інноваційне хутро Стелли Маккартні, робить альтернативи натуральному хутру ще екологічнішими.
На щастя, світ моди рухається вперед, коли йде мова про хутро. Про це свідчить все більша кількість брендів та дизайнерів, які відмовляються від використання хутра у своїх колекціях. Перейдіть на вебсайт furfreeretailer.com та перевірте чи ваш улюблений бренд також належить до них!
Авторка: Олександра Буяльська, активістка «Відкриті клітки Польща»
Переклад з польської: Альберт Мончка, активіст ГО «Відкриті клітки Україна»
Адаптація: Світлана Хитренко, активістка ГО «Відкриті клітки Україна»
Джерело:https://www.otwarteklatki.pl/blog/od-norki-do-plaszcza-czyli-o-procesie-produkcji-futra-naturalnego