Open cages

Для багатьох людей нашого суспільства захист тварин обмежується підгодовуванням бездомних котів біля під’їзду або фінансовою допомогою волонтерам, які опікуються безпритульними тваринами. Це дуже круто. Але є інший рівень.

Громадська організація «Відкриті клітки» існує в Україні з 2017 року. Своєю метою організація називає захист тварин від страждань – через системні зміни у суспільстві, документування умов розведення тварин, та освіту суспільства, яка змінює відношення до тварин на краще.

«Якщо ти не дивишся відео про утримання тварин на хутряних фермах, — це не означає, що цього немає і що тварини не страждають», — сказала якось Олена Баран, учасниця ГО «Відкриті клітки Україна».

Про те, як українські активісти змінили ресторанний світ у Нью-Йорку, чому необхідно навчитися українцям, і як захищає звірів та птахів ГО «Відкриті клітки Україна» Олена Баран розповіла BitukMedia.

Олена – львівська активістка, яка вже майже 10 років займається питанням бездомних тварин. Вона ходила допомагати до собачого притулку, гуляла і фотографувала тварин, шукала їм власників і дім, неодноразово тримала у себе вдома на перетримці поки шукала тих, хто забере собі собаку чи кота. Але вирішила, що така робота є несистемною.

«На той час я була вегетаріанкою. Але розуміла, що вихлопу від такої роботи немає. В час, коли за рік помирає 50 мільярдів тварин, бо ми їх з’їдаємо, одна прилаштована мною собака – це мало», — говорить Олена Баран.

Одного разу дівчина побачила акцію польської організації «Відкриті клітки», яка її вразила, а у квітні минулого року вона побачила у Facebook рекламу про презентацію «Відкритих кліток Україна» у Львові й вирішила прийти.

«Ще раніше мені приглянулася така організація як «Відкриті клітки». Я бачила їхню акцію проти хутряного виробництва — там, де дівчина, схожа на «Дівчину із татуюванням дракона», стоїть із трупом нутрії без шкіри і плаче (вони роздобули її на фермі, яка вирощує і вбиває заради хутра)», — говорить Олена, пригадуючи, що зі знайомства у Львові, долучилася до цієї організації.

І кури вміють рахувати
Метою ГО Олена називає збільшення захисту фермерських тварин. «Слоган «Відкритих кліток» — Допоки всі клітки не стануть порожніми. Тобто, всі тварини мають бути звільнені», — говорить вона.

«В моїй першій організації, AIESEC, я почула таку фразу Think globally, act locally — Думай глобально, дій локально. Жорстокість не знає кордонів, і зараз немає такої країни у світі, де тварини не експлуатуються. Але в нас, звісно, з цим зовсім скрутно. Тому це архі-важливо — створювати зоозахисний рух у нас. У розвинутих країнах це сильна течія, яка впливає на життя суспільства. Тож, ми маємо з кого брати приклад, нам є куди розвиватись», — додає дівчина.

За її словами, волонтерство – це не тільки про «врятувати світ», а й про саморозвиток. Можна себе спробувати у новій сфері. Це ще й величезна крута тусовка однодумців-професіоналів, від яких можна навчитися тому, чого тобі самому бракує: умінню спілкуватись, координувати, вести презентації.

«Дізнаєшся купу всього нового. Про світ тварин (їхній інтелектуальний та емоційний розвиток, звички і т.д.). Ось, ти знала, що кури вміють рахувати і здатні до складної соціальної взаємодії? Про законотворчість, про лобіювання – в нас це слово тільки у фільмах раніше можна було почути», — каже Олена.

Дівчина не приділяє волонтерству весь свій час, вона має основну роботу, працює викладачем англійської мови. Але, зізнається, що коли бачить глобальну проблему, то просто відвернутися – це не вихід.

«Ми живемо в світі, де жорстокість до тварин – це норма. Жорстокість до тварин – це не тільки кішка, яку образили, це мільярди фермерських тварин. Неможливо це перестати знати. Це одна з причин, чому зоозахист і веганство часто пов’язані. Хоча, існує багато зоозахисників, які вживають м’ясо. Я ніколи не використовую аргумент на кшталт: «Чому ти прийшов на антихутряну акцію, а на тобі шкіряне взуття?» Чим більше людина робить для тварин, тим краще. Всі ми колись були всеїдними, колись носили шкіру, хутро… це минає з часом», — переконана зоозахисниця.

«У світі зараз відбувається багато популярних речей на кшталт: Meatless Monday – коли ти не їсиш м’ясо у понеділок чи в робочі дні, чи на вихідних… Чим більше людей скорочують споживання м’яса – тим краще», — додає дівчина.

90% людей не погоджуються із зоозахисниками
Коли організація, яка об’єднує людей з однією метою, працює злагоджено, то і результати з’являються суттєві. Хоча волонтерів-зоозахисників і мало, але вони не можуть залишити те, що вже почали. Не можуть не помічати того, що тварини потребують допомоги.

«Мене обурює, коли люди говорять, що тварини, вирощені на фермах, існують спеціально, щоб їх з’їли. А колись були раби, які народжувалися рабами. Хтось думає, що Україна створена, як частина Росії…Так, на даний момент виробництво виглядає так, що тварин вирощують, вбивають і їдять. Але це не означає, що це їхнє призначення. Ні в кого немає призначення. Якби їх не вирощували навмисно, то їх би просто не існувало і вони б не жили в муках, і їх би не вбивали», — наголошує Олена.

За словами дівчини, всім, хто вважає, що тварини не повинні страждати заради задоволення людських амбіцій і бажань, складно, оскільки їх меншість. Зоозахисники живуть в світі, де 90% людей з ними не погоджуються. Це складно, але вони не можу стати інакшими і не можу про це забути.

Перемоги, досягнення та зміна законодавства
Оскільки волонтерам зоозахисної організації доводиться боротися із світовими проблемами, вони вирішили діяти не точково, а глобально. Переконати кожну окрему людину не їсти м’ясо чи не носити хутру занадто складно, тому «Відкриті клітки» працюють з брендами.

«Оскільки нас мало, ми не витрачаємо зусилля на те, щоб переконати кожну окрему людину. Ми працюємо з брендами, — стверджує Олена Баран. – Наша антихутряна кампанія спрямована на роботу з виробниками в Україні і на те, щоб домовитися, що вони не використовуватимуть хутро як елементи одягу і не шитимуть з хутра одягу».

Після того, як світові бренди відмовилися, це почали робити і українські. «Простіше, аби хутро вийшло з моди, ніж кожну людину переконувати», — переконана Олена. А, наприклад, у Німеччині вже майже непристойно ходити в шубі. У світі є заклади, куди просто не пустять в хутрі.

«Нам часто говорять про те, що штучні хутра екологічно шкідливі. Але, якщо порівняти вплив на навколишнє середовище від виготовлення натуральної шуби і штучної, то шкоди від натуральної значно більше», — стверджує Олена.

Однією з історій з хеппі-ендом є історія про лисичку, яку активісти звільнили з хутряної ферми і зараз вона живе в хороших умовах.

«Ми не займаємося викуповуванням тварин, а намагаємося займатися законодавством», — каже зоозахисниця.

Один з проєктів, яким займаються «Відкриті клітки Україна», стосується умов утримання курей та отримання яєць. В Україні дозволений спосіб вирощення курей батарейним методом – це коли курка живе все життя у просторі, розміром із папірець А4. В клітці тісняться по десять курей. Цей метод є особливо жорстоким. Курка – це птах, жива істота, і їй треба ступати лапками на землю, розправляти крила… Від подібних умов утримання птахи божеволіють, вбивають одне одного.

Цей метод заборонений у більшості або й у всіх країнах Євросоюзу. Там кури живуть на фермах вільно, можуть ходити по землі, розправляти крила, жити повноцінним пташиним життям. «Відкриті клітки» проводять кампанію про заборону такого методу вирощування курей і в Україні, щоб відповідати стандартам ЄС.

Наприклад, мережа одного з найбільших супермаркетів «Ашан», які є у всьому світі, у європейських магазинах використовують яйця від курей вільного вигулу. Окрім України. Насправді, в деяких супермаркетах можна знайти упаковки яєць, на яких написано: «Кури вільного вигулу».

«Вісім великих брендів, серед яких METRO Cash & Carry, Hilton, Hyatt, заявили про перехід на cage-free яйця і відмовилися від яєць «кліткових» курей», — розповідає Олена.

Відкриті клітки беруть участь у стратегічних судових процесах. У 2019 році це була справа Одеського цирку, якому заборонили використовувати диких тварин, повний правовий супровід якої здійснювався волонтеркою організації, а також слухання справи про повернення Лося європейського до Червоної книги разом з іншими організаціями.

Як Снятинська фабрика з виготовленню фуа-гра в Нью-Йорку «прославилась»
Але однією з найвагоміших своїх перемог активісти називають боротьбу із фабриками фуа-гра. До «Відкритих кліток Україна» навіть у Нью-Йорку дослухалися.

«Наша найкрутіша історія пов’язана з відеокадрами з ферми фуа-гра в Снятині. Це ж навіть не предмет першої необхідності. І якщо знати з чого вона виготовлена, то дивно таке любити – хвора збільшена печінка пташки, яку годували через трубу… Матеріали ми отримали анонімно, від її працівника, оприлюднили і ролик став популярним. В результаті, ця фабрика припинила виробництво і закрилася. А сам виробник заявив про неетичність виробництва».

Відео зі Снятинської фабрики показали в Нью-Йорку. І там заборонили виробництво і продаж фуа-гра на території штату. На той момент у Нью-Йорку було близько 1000 ресторанів, які продавали фуа-гра. «У нас є запис-звернення голови нью-йоркської організації, яка звертається до наших депутатів, із проханням у нас зробити те саме», — ділиться історією зоозахисниця.

І додає, що виробництво фуа-гра заборонено в більшості європейських країн. У Великій Британії, Данії ресторани припинили продавати фуа-гра після оприлюдненого відео. В деяких місцях, наприклад, в Індії, заборонений її продаж.

Щодо України, то у нас це відбувається не системно – один заклад закрили, інший відкрився, одну ферму закрили, інша відкрилася. В Україні такі ферми ще снують, оскільки законодавством це не заборонено.

Зараз, за словами Олени Баран, у Верховній Раді проштовхується законопроєкт про заборону фуа-гра, є навіть петиція, яку в організації просять підписувати. І один великий законопроєкт 2082 щодо жорстокого поводження із тваринами.

Якщо Україну порівнювати з Європою, то ми дуже відстаємо, як стверджують зоозахисники, — і у свідомості людей, і на рівні законодавства.

«У нас була певна програма лекцій для поліції. Тому що, якщо в тебе є закон, потрібно, щоб його виконували Їх проводить поліцейський у відставці, який займається боротьбою із жорстоким поводженням з тваринами. Насправді, 85% людей, які вчинили жорстокий злочин, перед цим тренувалися на тваринах. Він розповідав британські кейси, як у них з цим працює поліція. Вони слідкували за фурами і дивилися як перевозять гусей, оприлюднювали відео як вирощують цуциків, в яких умовах вони живуть – це великі поліцейські операції. У нас ще це навіть уявити неможливо», — говорить Олена.

Перевезення тварин – це ще одна галузь зоозахисного руху. Якщо умови на фермі погані, то умови під час транспортування нестерпно жахливі. Тварини не п’ють, не їдять, у них ще менше місця. З цим борються не лише в Україні, а й у всьому світі.

«Ще ми організували і провели Зоозахисну конференцію «ЗА Тварин!», також проводимо фестиваль «Тату заради звірят», де можна набити у професійних майстрів татуювання зі звірятками, а гроші йдуть на допомогу тваринам. Це досить унікальна річ, чула про такі фести хіба ще в Польщі. А ще ми провели першу юридичну зоозахисну конференцію», — задоволенно ділиться досягненнями організації Олена Баран.

Про дивних древніх людей
І, звичайно, у зоозахисників є речі, які їх дратують та про якій вони мріють – точнісінько, як і людей із будь-якої галузі. Олена розповідає, що багатьох дратує, саме те, що інші вживають м’ясо, навіть при тому, що можуть відвідувати зоозахисні акції. Проте в неї дратування глобальніше.

«Мене найбільше дратують корупційні схеми. Коли і в нас, і в світі робляться підкупні дослідження. У нас був законопроєкт про заборону хутряних ферм і був депутат, який погодився його подавати. Через певний час він сказав, що з‘їздив на хутряні ферми і там класно, курорт для тварин. Він вирішив відмовитися від подання законопроєкту. Я не можу стверджувати, але це дуже схоже на нечесні способи».

Подібні ситуації відбувалися і в США, коли комісії приїжджали на ферми фуа-гра, а потім говорили, що не схоже на те, щоб гуски страждали.

Дівчина зізнається, що і в неї трапляються моменти емоційного вигорання. Адже, надто складно боротися зі злом, яке спричиняється тим, хто не може себе захистити.

«Я мрію хоч трошечки пожити в світі, де тварини не експлуатуються. Ми живемо у світі, де немає рабства, бо рабство карається законом. Так само, мрію, щоб будь-яке жорстоке поводження над тваринами каратиметься законом», — ділиться великими мріями, які намагається втілити в життя Олена Баран.

Сьогодні «Відкриті клітки» підтримують розробку м’яса на рослинній основі, штучного м’яса. М’ясо на рослинній основі – це дуже складний продукт, який робиться на основі горохового, соєвого, пшеничного білка, з додаванням різних елементів, щоб воно по структурі, формі і смаку нагадувало м’ясо. Штучне м’ясо – складніша річ – це вирощена в лабораторії клітина. Це справжнє м’ясо, але не з тварини, а з клітини. Наразі немає жодного масового виробництва такого м’яса, але є фірми, які роблять штучні бургери, штучні котлети.

Тому Олена додає: «Моя мрія, що колись світ стане повністю веганським і мої онуки на уроках історії вчитимуть про дивних древніх людей, які колись їли м’ясо».