Milena Milyaeva

Рік Фальквінге у своїй книзі «Мудрість рою: Тактичний посібник для зміни світу» писав: «Ваш найцінніший актив — це не ваші співробітники… Ваш найцінніший актив — тисячі людей, які хочуть працювати на вас задарма, а ви їм не дозволяєте».

Найпоширеніший підхід до залучення волонтерів в громадські організації — визначити декілька активностей, часто дуже простих та повторюваних, і передати їх волонтерам для реалізації. Для контролю цієї роботи обирається один співробітник, який, як правило, єдиний, хто контактує з волонтерами.

Вважається, що волонтерів легко замінити, оскільки завдання, які вони можуть виконувати, прості та не потребують великого досвіду та навичок. Волонтери не мають великого впливу на те, що робить організація, вони навіть не мають контактів з іншими людьми, крім координатора волонтерів чи напрямку. Вони — безкоштовна робоча сила, яка просто підтримує професійну команду.

Часто волонтери, а інколи й працівники не беруть участі в процесі прийняття рішень, оскільки це зазвичай завдання керівників. Це тільки поcирює віру в те, що менеджери завжди будуть краще знати, що робити або навіть як робити. Хоча важко обговорювати роль досвіду та знань у якості прийняття рішень, є велика цінність у залученні менш досвідчених людей до процесу планування кампанії або планування стратегії.

Оскільки «Відкриті клітки» — організація, яка від самого початку діяла повністю на добровільних засадах, і багато теперішніх працівників спочатку волонтерили, ми абсолютно по-іншому дивимось на волонтерство. Ми сприймаємо всіх людей в організації як активістів, з тією лише різницею, що деякі з нас можуть бути активістами повний робочий день, а інші роблять це менш регулярно.

Нам потрібно залучати людей до прийняття рішень, якщо ми хочемо навчити їх приймати рішення та мислити стратегічно. Навіть якщо їхні ідеї відкидають, вони все-одно отримують чітке пояснення, чому та чи інша ідея, скоріш за все, не спрацює. Ми маємо пам’ятати, що для того, аби наш рух став успішним, потрібно сьогодні переконатись, що ми виховуємо завтрашніх лідерів. Іноді ми чуємо, що деякі активісти не думають стратегічно. Але питання в тому, чи ми приділяємо достатньо часу, щоб навчити їх цьому?

З іншого боку, залучення людей з меншим досвідом дає можливість поглянути на багато речей по-новому.

Досвід має свої недоліки — шаблонні дії. Люди на периферії організації, як правило, більше контактують із зовнішнім світом і дивляться на багато речей під іншим кутом, що робить їхній внесок дуже цінним.

У нашому випадку активна залученість волонтерів у прийняття рішень також пов’язана з нашими високими очікуваннями. Не кожен може з цим впоратися. Є організації, в яких людина, яка з’явилася на першій зустрічі, має права, подібні до тих, хто координує кампанію протягом трьох років. Ми вважаємо, що це дуже безвідповідально.

У «Відкритих клітках» усі волонтери спочатку проходять навчання, а потім місцеві координатори залучають їх до роботи. Ми робимо все, щоб людям було легше дізнатись, як вони можуть долучитись, але якщо вони не активні та не відповідальні, ми їх не тримаємо. Ті, хто залишається, можуть скористатися менторською програмою та багатьма внутрішніми та зовнішніми навчальними курсами і вебінарами. У нас також є списки книг, які варто прочитати та лекції, які варто переглянути, і багато людей справді ними користуються. Часто волонтерство чи робота у «Відкритих клітках» — досвід, який стимулює інтелектуальний розвиток.

Як організація ми інвестуємо в людей і намагаємося надавати однакові інструменти для саморозвитку як нашим працівникам, так і іншим активістам. Ми прагнемо створити культуру розвитку, ділимось рекомендаціями щодо книг, подкастів та статей, а також надаємо необмежений доступ до курсів на онлайн-платформах кожному, хто хоче дізнатися щось нове. Інвестування у волонтерів, безумовно, окуповується — у нашій організації є люди, які з нами протягом 3-4 років, практично від початку існування Відкритих кліток в Україні.

Якщо ми наймаємо когось на роботу, то частіше за все це наші волонтери. Це люди, з якими ми працюємо щодня, і які проводять деякі кампанії абсолютно самостійно. Навіть якщо вони починали з нуля, часто через рік-два вони набагато кращі за більшість людей, яких ми могли б найняти «з вулиці». Посади в організації досить специфічні й важко знайти людину, яка б підійшла краще на позицію координаторки волонтерів, ніж активістка з понад дворічним стажем волонтерства в організації.

Інвестиції в людей важливі, навіть якщо вони не залишаються в нашій організації. Якщо вони вирішать працювати в інших ГО або, наприклад, у секторі бізнесу рослинної продукції — і такі приклади у нас є, — ми радіємо, що наша організація позитивно впливає на результати діяльності інших організацій та компаній. Деякі наші волонтери використовували досвід, отриманий тут, коли змінювали роботу. В нас вони мали можливість працювати над цікавими та об’ємними проєктами, і така практика, як правило, була б недоступна для них на оплачуваних роботах, де на своєму рівні вони могли б лише виконувати вказівки інших, ні на що не впливаючи.

Завдяки нашій довірі вони змогли дізнатися та навчитися набагато більше.

Довіра — потужний інструмент, і хоча довіряючи, часто розчаровуємось, але скільки ж маємо прикладів значних досягнень, мудрості та працьовитості наших активістів! Це — результат їхньої відповідальності за свої дії та широких можливостей. Це змушує довіряти і надалі. Якщо ви не довіряєте людям, вони це відчувають. Вони не будуть викладатись на повну, якщо знатимуть, що координатор все після них перевірить і виправить. Коли люди знають, що несуть повну відповідальність за успіх проєкту, над яким працюють, вони вкладають у нього всю свою душу. Люди настільки надійні або настільки ненадійні, наскільки ви їм це дозволяєте.

Коли інші дізнаються, як ми працюємо, вони в захваті від відданості наших волонтерів та співробітників, але одночасно і переконані, що така організаційна модель взагалі не робоча. Однак варто пам’ятати, що давати людям свободу виконувати самостійно завдання та обирати проєкти — перевірений метод управління, який успішно використовується компаніями, особливо тими, хто спеціалізується на сучасних технологіях чи ІТ. Громадські організації, які мають на меті змінити світ, ближчі до інноваційних компаній, ніж до ієрархічних структур. Розділяти відповідальність за прийняття рішень страшно, але переваги того варті. Потрібно просто вірити в людей і не здаватися.

Завдання, які виконують активісти на волонтерських засадах:

• Розгляди судових справ;

• Зустрічі з політиками;

• Створення відео та графіки;

• Робота над стратегією та координація кампаній;

• Розслідування на фермах;

• Організація конференцій, семінарів та фестивалів;

• Організація заходів зі збору коштів;

• Зв’язок з донорами;

• Навчання волонтерів;

• Координація комунікацій в соціальних мережах;

• Написання прес релізів та статей, переклади текстів;

• Інтерв’ю для ЗМІ;

• Спілкування з компаніями щодо впровадження політик щодо добробуту тварин;

• Спілкування з компаніями, які хочуть надати нам фінансову підтримку.

Як співробітники, так і волонтери беруть участь у всіх сферах діяльності нашої організації.

Хоча у нас є координаторка волонтерів, її завдання — навчання лідерів різних місцевих груп, а не координація роботи всіх волонтерів в організації. Усі співробітники якимось чином працюють з волонтерами, і саме тому вони можуть досягти набагато більшого на своїх посадах. Ми всі використовуємо однакові інструменти для координації своєї роботи — Slack та Trello — де ми обговорюємо ідеї та плани.

Значна частина наших активістів достатньо молода, але у групі є також люди з великим професійним досвідом. Було б ірраціонально давати їм змогу всього лише приходити на акції протесту та роздавати листівки.

Такі професіонали часто з професійними амбіціями, які ГО не можуть задовольнити, але дуже хочуть поділитися своїми знаннями та досвідом, коли плануються кампанії, наприклад, чи маркетингові стратегії. Тому, коли ми плануємо кампанії, ми запрошуємо до обговорення волонтерів.

Надати волонтерам стільки повноважень щодо прийняття рішень в організації було непросто. Організацію «Відкриті клітки» у Польщі заснувала група друзів, які були впевнені, що знають все краще за всіх.

Рішення дозволяти людям діяти прийшло не одразу. Всі будували організацію на волонтерських засадах і часто було просто неможливо все контролювати. Багато людей мали роботу, яка вимагала від них зайнятості в різні години, тому було важко планувати зустрічі та обговорювати все. Тому в якийсь момент було прийняте рішення довіряти один одному і давати кожному право діяти, не питаючи дозволу у всіх.

Це звучить ризиковано, але насправді це дуже хороший досвід. Якщо люди не поділяють наші цінності, ми не хочемо, щоб вони були волонтерами. І те, що ми не платимо за їхню роботу, зовсім не має значення. Якщо, навпаки, хтось розсудливий і прагне допомогти фермерським тваринам, у нас немає причин не довіряти їм важливі проєкти. Проте спершу ми обов’язково навчаємо їх і надаємо їм всю необхідну інформацію.

Коли розповідаємо іншим організаціям про те, як працює волонтерство у Відкритих клітках, нас питають, як правило, про одне і те ж: «Як ви мотивуєте волонтерів?» та «Як змусити волонтерів долучитися до акцій?»

Наша відповідь на такі питання наступна: немає кращих інструментів для мотивації, ніж бути частиною спільноти та відчувати відповідальність за організацію. Волонтери мотивовані, оскільки вони мають реальний вплив на те, що ми робимо. Ретроспективно ми бачимо, що люди, які беруть участь у відповідальній роботі, залишаються з нами набагато довше. Це відбудеться навіть у тому випадку, якщо ці завдання були запропоновані їм, а не результат їх власної попередньої ініціативи.

Іноді волонтери не приходять на «наші» мітинги чи акції, оскільки це «наші» події, а не «їхні». Якщо організація думає про волонтерів лише тоді, коли вони потрібні (наприклад, ми організовуємо демонстрацію), і не думає про них, коли ми плануємо стратегію чи нові проєкти, багато людей не бачать причин змінювати свої плани на вихідні.

Відчуття обов’язку по-справжньому з’являється тоді, коли люди починають ототожнювати себе з організацією, і це не відбуватиметься поки їх запрошують на вуличні акції лише тоді, коли вони потрібні працівникам організації. З іншого боку, люди, які дійсно беруть участь у повсякденній роботі ГО, в тому числі на рівні мозкового штурму та оцінки ідей, іноді навіть готові взяти вихідний із роботи та поїхати до іншого міста на подію, яка дійсно важлива.

Джерело

Переклад та адаптація: Наталія Владімірова, активістка «ГО Відкриті клітки Україна»