Зоозахист — як рок-музика. Для тих, хто нею не цікавиться, всі рок-гурти звучать подібно, проте для знавців різниця між напрямками, що у рок-музиці, що у зоозахисті, разюча.
І навіть коли здавалось би мета в організацій спільна, різний спосіб її досягнення призводить до прихованої, а інколи й неприхованої, ворожнечі. Чи виграють від цього тварини? Розбираймось.
Мова йтиме лише про ті зоозахисні організації, які не дискримінують тварин за видовою приналежністю та прагнуть створити світ, у якому жодні тварини не страждають.
Таких організацій не так вже й багато, до речі. Абсолютна більшість зоозахисних спільнот спрямована на допомогу лише домашнім тваринам, таким, як коти та собаки, або лише диким. А абсолютна більшість тварин, що живуть на землі, — фермерські, ті, яких їдять, які несуть яйця і дають молоко.
Тож є спільноти, які вважають, що експлуатувати тварин заради їжі немає ані потреби, ані морального права у XXI столітті. Це твердження вірне з наукової точки зору.
Зокрема, позиція Академії харчування та дієтології США полягає у тому, що «належним чином сплановані вегетаріанські, в тому числі веганська, дієти є здоровими, поживними й можуть забезпечити переваги для здоров’я у профілактиці та лікуванні деяких захворювань. Ці дієти підходять для людей на всіх етапах життєвого циклу, в тому числі жінкам під час вагітності й лактації, немовлятам, дітям, підліткам, людям похилого віку, а також спортсменам».
Щодо етичності, то багато сучасних філософів, зокрема філософи-моралісти Пітер Сінгер, Оскар Хорта, Мелані Джой стверджують, що існує зв’язок між видовою дискримінацією (спесишизмом) та іншими упередженнями, такими як расизм, сексизм, гомофобія тощо.
І от серед організацій, які погоджуються, що усі тварини рівні у своїх правах, теж виникає розбіжність. Частину з них називають аболіціоністами, (від лат. abolitio — скасування). Аболіціоністи не визнають компромісів щодо звільнення тварин, вважаючи, що радикальний підхід — вимога повної відмови від експлуатації тварин — призведе до швидших змін у суспільстві.
Вони виступають проти ініціатив за гуманнішу експлуатацію тварин або за скасування окремих форм їх експлуатації, оскільки вони вважають, що це шкодить руху.
Аболіціоністи таким чином протиставляють себе велферистам (від англ. welfare — добробут), вважаючи, що вимога покращення умов для тварин лише шкодить їм і віддаляє від моменту повного звільнення.
Ті, кого називають велферистами, переконані, що на даному етапі лише радикальні вимоги не принесуть такого ж позитивного ефекту для тварин, як комбінований підхід. Пропагуючи веганство для тих, хто готовий до таких змін у житті, вони одночасно також лобіюють покращення умов утримання тварин на існуючих фермах.
Сотні мільйонів істот страждають кожної хвилини й «велферисти» не нехтують можливістю зменшити ці страждання.
У кожної зі сторін є свої аргументи щодо того, чий метод ефективніший. Аболіціоністи переконані, що напівтони — моральна легалізація експлуатації тварин і тільки відтягує момент їхнього звільнення. Велферисти намагаються спростити шлях до майбутнього без страждань тварин для тих, хто максимально далекий від усвідомлення їхніх прав загалом.
Погоджуючись на моральні компроміси з власними переконаннями, вони активно співпрацюють з бізнесом та владою, добиваються поступових покращень умов для тварин та вводять права тварин у легальне поле.
Тобаяс Лінаерт у своїй книзі «Як створити веганський світ: прагматичний підхід» метафорично зображує веганство як вершину гори, на якій зараз знаходиться лише незначна частина людей. Їхній обов’язок — прокласти шлях для тих, хто тільки біля підніжжя, та допомогти підійматися тим, хто вже в дорозі.
Його прагматичний підхід полягає у позитивному підкріпленні будь-яких намагань піднятись на цю гору. Флекситаріанство (зменшення вживання продуктів тваринного походження), вегетаріанство та інші дії, які наближають нас до вершини, не засуджуються, адже, зіткнувшись з осудом, людина просто передумає підійматися на цю гору — розчарується в ідеології, що ворожа до неї.
Прагматичний підхід визнають дієвим і прихильники ефективного альтруїзму — філософії, яка використовує докази, щоб визначати найефективніші способи допомоги.
Саме тому «Animal Charity Evaluators», неурядова організація, яка займається власне пошуком та просуванням найефективніших способів допомоги тваринам, визнає максимально ефективними так звані «велферистські» організації, серед яких і Anima International, частиною якої є «Відкриті клітки Україна».
Дебати про те, який же метод кращий для тварин, точитимуться і надалі, бо ні в кого немає монополії на правоту. Очевидно, що для багатьох активістів домовлятись з фермерами щодо покращення умов для тварин — це компроміс з власною совістю.
Різноманіття підходів загалом позитивно впливає на поступ, адже кожен може обрати для себе той шлях, який йому видається правильним.
І також очевидно, що демонізація груп, які серед іншого працюють над реформами добробуту тварин — контрпродуктивно й активно шкодить тваринам.
Усім нам, тим, хто бачить своєю метою світ без страждань тварин, потрібно зосередити всю свою енергію на поставленому завданні: змінити погляд суспільства на тварин.
Спільна діяльність дозволить бути помітнішими, сильнішими та дієвішими. Неприхована зверхність та взаємна неповага дискредитує і так не особливо впливовий рух в очах громади. Науковий диспут та дебати замість ворожнечі викличуть повагу та зацікавленість. Об’єднання єдиним фронтом у тих питаннях, в яких немає розбіжностей, буде ознакою сили та вагомості.
«Відкриті клітки Україна» — організація, що керується, в першу чергу, ефективним альтруїзмом. Вона часто критикується колегами за велферистський підхід, проте досягає реальних результатів у боротьбі за права тварин.
Якщо ви хочете бути ефективнішими у своїй боротьбі за майбутнє без страждань, долучайтесь до нашої команди волонтерів. Разом змінювати світ легше!
Олена Баран, координаторка волонтерів ГО «Відкриті клітки Україна», спеціально для УП.Життя