Для багатьох веганів веганство — важлива частина їхньої ідентичності. Ми багато про нього думаємо. У нас є друзі-вегани, ми робимо покупки в спеціальних веганських магазинах, ходимо на веганські вечірки, щоб зустрітися з іншими веганами, відвідуємо веганські конференції, стежимо за групами веганів у Facebook, працюємо разом для тварин… Існує навіть слово для веганів, які хочуть зустрічатися лише з іншими веганами: вегансексуали (vegansexuals).
Для багатьох веганів веганство — важлива частина їхньої ідентичності. Ми багато про нього думаємо. У нас є друзі-вегани, ми робимо покупки в спеціальних веганських магазинах, ходимо на веганські вечірки, щоб зустрітися з іншими веганами, відвідуємо веганські конференції, стежимо за групами веганів у Facebook, працюємо разом для тварин… Існує навіть слово для веганів, які хочуть зустрічатися лише з іншими веганами: вегансексуали (vegansexuals).
Створення власної особистості — це річ властива людям. Цілком природно і навіть потрібно ототожнюватись з деякими людьми, місцями, предметами, ідеями, стверджувати, що ви хтось, хто любить X, робить Y чи проти Z. Ідентичність та приналежність до групи підвищують самооцінку та покращують самопочуття.
У веганському русі створення ідентичності навколо веганства має певні відчутні переваги.
Люди, для яких веганство є частиною їхньої ідентичності, можуть довше залишатися веганами.
Дослідження Faunalytics показують, що колишні вегетаріанці та вегани рідше вважають дієту частиною своєї особистості, ніж нинішні вегани. У книзі «Vegetarianism: Movement or Moment?» Донна Маурер пише: «Чим більше хтось ототожнює себе з групою, тим більше він відчуває себе пов’язаним її очікуваннями».
Іншими словами, якщо ми хочемо залишитися частиною групи, ми дотримуємося її правил. Ідентифікація себе як вегана також може, безсумнівно, зробити нас більш активними у боротьбі за нашу справу: «Почуття колективної ідентичності спонукає людей діяти відповідно до своїх переконань».
Здається, легше вивести почуття ідентичності з моральної ідеології, ніж, наприклад, з турботи про здоров’я. Деякі дослідження також вказують на те, що люди, які стали вегетаріанцями з етичних причин почуваються впевненіше у своєму виборі та споживають менше продуктів тваринного походження, ніж ті, мотивацією яких був стан здоров’я. Вони також довше залишаються вегетаріанцями.
Однак веганство, як ідентичність має кілька серйозних мінусів. Умовою ідентичності є існування людей, які не поділяють її погляди: інклюзивність передбачає ексклюзивність. Еміль Бруно, невролог з Массачусетського технологічного інституту, виявив, що люди з сильним почуттям групової ідентичності менш чуйні до тих, хто знаходиться в іншій групі. Говорячи про спортивні команди, він стверджує, що «чим більше хтось ототожнював себе з командою, тим менша ймовірність виявляти емпатію до протиборчої команди».
Звичайно, вболівальникам «Бостон Ред Сокс» зазвичай не цікаво переконувати вболівальників «Нью-Йорк Янкіз» підбадьорювати своїх одвічних суперників. Однак у випадку веганського руху люди поза нашою групою є потенційними союзниками, і ми хочемо, щоб вони приєдналися до нас. Але як пише Маурер: «Коли колективна ідентичність вегетаріанців стає занадто міцною, існує ризик того, що прихильники веганства відсторонять своїх потенційних членів».
Тож у веганському русі — і йому подібному — діють дві суперечливі сили. З одного боку, ми хочемо бути інклюзивними. Ми хочемо охопити якомога більше людей і переконати їх приєднатися до нас у веганстві. З іншого боку, ми хочемо створити для себе ідентичність, яка допомагатиме нам утримувати членів разом та діяти ефективніше.
Одним із розв’язань цієї проблеми може бути розмежування двох груп одержувачів та відповідна адаптація нашого повідомлення. Вегани повинні звертатися до великої групи не-веганів з практичною інформацією, а не з проханням прийняти веганську ідентичність.
Важко розраховувати, що не-вегани негайно приймуть усі наші переконання та принципи. Якщо розглядати їх як вирішальні для переходу до веганства, наш заклик до дії здаватиметься ще складнішим, а вступ до нашого клубу занадто проблемним та дорогим.
Заохотити людей їсти веганську їжу та спробувати веганські продукти набагато простіше для обох сторін, ніж просити їх стати веганом або вегетаріанцем.
Що стосується другого типу аудиторії, то вегетаріанська ідентичність може бути сформована серед тих, хто вже є вегетаріанцем або веганом, і хто може стати мотивованим завдяки сильнішому ототожненню з рухом. Два застереження:
по-перше, ідентичність можна створити навколо членства в клубі, але це не означає, що плата за вхід буде астрономічно високою;
по-друге, вегани повинні бути обережними, щоб не ображати та не знеохочувати людей поза своїм колом;
На жаль, вегани не тільки часто віддаляються від не-веганів, а й від нашої внутрішньої групи — принаймні від тих, хто належить до неї ззовні. Мене давно дивує, як невеликі відмінності між досить схожими людьми та групами можуть стати джерелом взаємної ворожнечі.
Відмінності між веганами та вегетаріанцями, або між веганами з етичних міркувань та тими, хто припинив вживати продукти тваринного походження за станом здоров’я, не тільки здаються незначним для інших, але в цілому є невеликими. А все-таки, між цими групами іноді виникає напруга. Фрейд говорив про «нарцисизм малих відмінностей». Він не посилався на веганів, але явище загалом помітне. Ось як пояснює їх підручник з психології: «Люди хочуть, щоб на них бачили крізь призму ідентичностей, які для них важливі. Сприйняття з точки зору інших ідентичностей, особливо неправильних, може призвести до ризику категоризації (categorization threat)».
Ми не любимо, коли інша група дуже схожа на нашу, оскільки це підриває сам сенс того, що робить нашу групу особливою та унікальною.
Іншими словами, ми найбільш вразливі, коли інша група насправді дуже схожа на нашу. (…) Тобто групи, які занадто схожі на нашу, можуть загрожувати нашій конкретній ідентичності: відчуттю унікальності (distinctiveness threat). Деякі навіть стверджують, що мати чітку групову ідентичність важливіше, ніж уникати негативу.
Якщо ми — вегани — вважаємо важливим захищати свою особливість, немислимо, що на якомусь менш добросовісному рівні ми можемо бути стурбовані можливістю занадто численного членства нашого веганського клубу. Можливо, ми стурбовані тим, що веганський бренд втратить свою цінність, коли його прийме «занадто багато» людей.
Можливо, тоді ми перестанемо відчувати себе достатньо особливими, і наша самооцінка знизиться. Можливо, ми не хочемо, щоб вступ до нашої внутрішньої групи був настільки дешевим, що кожен зможе приєднатися. Зовнішньому спостерігачеві може здатися, що ми не хочемо полегшувати допомогу тваринам, особливо якщо нові члени або нові ідеї не мусять боротися з нормами так сміливо, як це робимо ми.
Усі подібні думки можуть бути ненавмисними, але ми повинні бути достатньо самосвідомими, щоб не підвищувати членський внесок через страх втратити свою ідентичність та знизити самооцінку. Ми хочемо, щоб усі приєднались до «веганського клубу», тож маємо бути максимально відкритими.
Джерело: https://www.otwarteklatki.pl/blog/weganizm-dla-wybranych
Уривок з книги: How to Create a Vegan World (Tobias Leenaert)
Про автора: http://veganstrategist.org/over/
Придбати книгу англійською можна за посиланням: https://www.instagram.com/opencages_ua/
Переклад: Альберт Мончка, активіст ГО «Відкриті клітки Україна»
Адаптація: Анжеліка Біла, активістка ГО «Відкриті клітки Україна»