Кожна людина відчуває емоції: як позитивні, так і негативні. Навіщо вони нам потрібні? З еволюційної точки зору, завдяки емоціям ми адаптуємося до змін у навколишньому середовищі, а також здатні ідентифікувати небезпеку, а це допомагає нам вижити. Емоції впливають на наше мислення, аби ми швидше реагували на зміни та уникали негативних ситуацій, або, навпаки, залучалися до тих активностей, де попередньо мали позитивний досвід.
Проте чи здатні тварини відчувати емоції? Кожен власник домашньої тварини запевнятиме, що його улюбленець вміє як радіти, так і сумувати, і буде абсолютно правий. Наприклад, дослідження, опубліковане в Psychology Today, показало, що собаки починають ще сильніше сумувати за власниками, якщо тих тривалий час немає вдома.
Втім, поговорімо про свійських тварин, які зазнають сильних страждань, перебуваючи на фермах. Що відчувають вони?
На промислових фермах свиней часто годують на підлозі, зробленій з бетонних рейок. Свині — тварини, які за природних умов обожнюють самостійно шукати їжу, досліджуючи територію. Те, як тварин годують на фермах, є абсолютно неприродним для них, через що вони нудьгують, відчувають стрес та мають проблеми зі здоров’ям.
Однією з найбільш приголомшливих практик на промислових фермах є проведення болісних процедур поросятам. Фізичні каліцтва, такі як кастрація чи купірування хвоста, майже завжди проводяться без анестезії.
Матері-свині мають дуже сильні материнські інстинкти. Коли їхні поросята народжуються, інстинкт матері полягає в тому, щоб уважно стежити за своїми малюками та будувати з ними міцний зв’язок. Свині часто видають особливий тип рохкання, щоб вказати поросятам, коли їм час смоктати материнське молоко. Вже за 36 годин від свого народження поросята вчаться розпізнавати унікальний «голос» своїх матерів.
На промислових фермах вагітних свиней-матерів закривають у крихітні клітки, що називаються ящиками для вагітності. У них тварини можуть ледве рухатися, а це викликає сильний стрес, дискомфорт і тривалі страждання. Проте вони не закінчуються навіть після пологів. Після народження поросят свиноматок переміщують у сталеві клітки для опоросу, які також обмежують їхній рух. Це означає, що свині-матері можуть бачити своїх поросят, але не можуть дістатися до них, щоб належним чином піклуватися.
Дослідження емоцій тварин спонукатимуть світ переглянути середовище, в якому ті утримуються: на фермах, у зоопарках чи навіть у наших будинках. Етичною метою людства має бути зменшення негативних емоцій, які відчувають тварини.
Якби тварини могли говорити, нам було б легше зрозуміти, що вони відчувають. Проте якщо бути уважнішими, можна помітити, що їхня поведінка здатна передати весь біль, якого вони зазнають на промислових фермах. Як тварини виявляють свої емоції?
Емоційні процеси складні та охоплюють як зміну у поведінці, так і фізіологічні зміни. Коли відбуваються певні емоційні події, вони викликають зміни одразу в кількох біологічних процесах. На основі цих змін дослідники розробили широкий набір методів моніторингу емоцій у тварин.
Найлегше виявити саме поведінкову реакцію тварини. Люди часто змінюють міміку та жести залежно від того, як сприймають подію. Ці характерні вирази обличчя також демонструють і тварини, тож науковці змогли ввести так звані шкали гримас. Одиницями мімічних дій у тварин є звуження очей, зміни в положенні вух, кількість видимого білка ока та напруга жувальних м’язів. Ці зміни можуть вказувати на різний рівень болю чи страху у тварин. Проте важливо зауважити, що хижаки зазвичай не виявляють емоцій, які вказують на біль або страждання, оскільки це може зробити їх більш вразливими.
Іншим прикладом поведінки тварин, пов’язаної з емоціями, є зміна у голосі. Те саме можна спостерігати й в людей, коли наш голос починає тремтіти від нервування. Дослідники виявили, що вокалізація свиней, кіз і корів змінюється і стає менш гармонійною, коли ці тварини перебувають у стресі, наприклад, коли вони ізольовані від своєї групи.
Наші емоції також впливають на те, як ми приймаємо рішення. Наприклад, люди, які перебувають у поганому настрої, схильні оцінювати ситуації більш негативно, ніж радісні люди. Сільськогосподарські тварини, такі як свині та коні, приймають більш обережні та песимістичні рішення після негативної події та більш оптимістичні рішення після позитивної, а вівці звертають пильнішу увагу на негативні події, коли вони в поганому настрої.
Фізіологічні зміни — центральні для емоцій, оскільки вони відіграють важливу роль у підготовці тварин до потенційно небезпечних ситуацій. Вони включають зміну концентрації певних гормонів та діяльність нервової системи, зокрема вегетативної.
Вегетативна нервова система — це частина нервової системи, яка діє здебільшого несвідомо та регулює функції організму, включаючи частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск, дихання та травлення. Зміни в активності вегетативної нервової системи можна використовувати для вивчення емоцій тварин. Дві основні підсистеми вегетативної нервової системи — симпатична (що активує) і парасимпатична (що деактивує) — безпосередньо пов’язані з серцем. Наші емоції, наприклад, стрес, викликають складну взаємодію цих двох підсистем, що змінює коливання частоти серцевих скорочень. Але що саме ці зміни можуть сказати нам про емоції?
Якщо людина стикнеться з небезпекою, наприклад, зустріне у лісі ведмедя, її переживання супроводжуватимуться прискореним серцебиттям (висока симпатична активність) і меншою варіабельністю серцевих скорочень (низька парасимпатична активність). Дослідники виявили, що нервові системи тварин і людини реагують однаково у стресових ситуаціях.
Іншою фізіологічною реакцією на емоції як у людей, так і у тварин є зміни в концентрації гормонів. У стресових ситуаціях підвищення гормону адреналіну негайно зменшує кровопостачання всіх органів, які не є абсолютно необхідними в екстреній ситуації. Водночас посилюється приплив крові до важливих органів, таких як мозок, серце і легені. Гормон норадреналін забезпечує підвищену пильність, а кортизол дає енергію для боротьби зі стресовими ситуаціями. Інші гормони, такі як дофамін, серотонін і окситоцин, відіграють важливу роль під час радісних подій, при відчутті ентузіазму та при побудові соціальних зв’язків.
Дослідники виявили, що тактильні контакти, наприклад, погладжування тварини, покращують взаємодію між людиною і твариною. Ніжне поводження з коровами й телицями на фермах сприяє зниженню їхнього страху перед людьми та зниженню рівня кортизолу й частоти серцевих скорочень.
Оскільки все більше досліджень доводять, що тварини відчувають біль і радість так само як і люди, важливо покращувати умови, в яких перебувають тварини на фермах. Наразі однією з кампаній, якою займається зоозахисна організація “Відкриті клітки” є підтримка корпорацій і брендів у переході на яйця, які виробляються не в кліткових системах утримання птахів.
Клітки батарейного типу — найпоширеніший вид утримання курей на промислових фермах. Таку назву вони отримали через те, що клітки можна складати одну на одну утворюючи колони, що нагадують батарею.
У дротяних клітках висотою до 40 сантиметрів може утримуватись до десяти курей. У кожній такій клітці курка вимушена жити на площі, що дорівнює площі аркуша А4. За таких умов птахи не можуть навіть повністю розправляти крила, не вдаряючись об боки клітки. Ангари “cage-free” дають курям набагато більше свободи, ніж батарейні клітки.
Якщо ви хочете боротися за покращення життя свійських тварин та зацікавлені у темі безкліткового утримання курей, долучайтеся до волонтерської команди “Відкритих кліток” за посиланням.
Авторка статті: Настя Рашевська, активістка громадської організації “Відкриті клітки”